Чотирьох дітей родина усиновила офіційно, двоє — під опікою.
Подружжя з Львівщини усиновлюють хворих дітей та намагаються дати їм нормальне життя.
Про це повідомляє газета Високий замок.
Так, окрім рідного сина, Оксана та Сергій Дадаки з Буська мають шістьох всиновлених діток. Львів’яни усиновлюють діток з вадами розвитку і здоров’я (іноді дуже складними) і ставлять їх на ноги.
Місяць тому Оксана Дадак з чоловіком Сергієм взяли з дитячого будинку дівчинку у свою велику родину. Тепер у подружжя семеро дітей. Рідному синові Арсену 13 років. Чотирьох дітей родина усиновила офіційно. Двоє — під опікою.
Мама Оксана розповіла, що вони усиновлюють діток з вадами, тому що здорових заберуть однозначно, а у такої малечі шансів менше.
“Здорових заберуть однозначно. А хворим діткам, від яких відмовилися батьки, також потрібна любов і турбота. Першою я взяла дівчинку, їй зараз сім років. Ще з дитинства я переймалася долею таких діток. Біля нас був інтернат, я часто бачила інтернатівських дітей. Просила маму: «Давай візьмемо дитинку з інтернату». Мама не була до того готова”, – розповідає жінка.
Після одруження подружжя довший час не мало дітей. Арсена жінка народила у 32 роки. Після цього порадилася з чоловіком та вирішили всиновити ще діток.
Нашому Арсенові на той час було шість років. Знала, що обов’язково візьму дівчинку. Уявляла, що у неї будуть рожеві бантики, буду її одягати як принцесу. Як колись мама одягала мене. За першим разом не взяли нікого. Мене мучило відчуття: нікого «не побачила». За якийсь час нам з Кам’янки-Бузької зателефонували, мовляв, є покинута дівчинка. Коли ми приїхали знову, з’ясувалося, що дівчинка має лише 24 тижні і важить… 700 грамів. Як тільки її побачила, сумніви відпали — це моя дитина””, – згадує жінка.
Після цього у родині почали з’являтися все нові й нові дітки, і у кожного з них своя особлива історія. Оксана зазначає, що любить їх всіх однаково, бо всі вони її дітки.
“Окрім Бога, мені не допомагає ніхто. Наші діти не голодують, але не кидаються бананами. Можу купити їм ці банани — купую. Не можу — значить, ні. Печиво купуємо пачками, м’яса маємо вдосталь. Одягнуті — чисто і гарно. Колись мене мама гарно одягала, мабуть, мені це передалося. Правда, телефонів наші діти не мають. Але мають комп’ютер і планшет. Усі великі покупки обговорюємо на «сімейній раді». Пояснюю дітям: тато щоночі йде на роботу, щоб заробити гроші. Якщо хтось з діток має допрацювати, наприклад, з математики, значить, треба старатися. І тоді ми купимо ось це. Вчимо їх, що нічого у житті так просто не буває. Якщо дитина хоче мати гарну машинку чи ляльку, ми купуємо. У дітей повинні бути іграшки. Але вони мають їх цінувати, і вони це розуміють”, – ділиться Оксана.
Районна влада багатодітній сім’ї не допомагає, та й вони до них не зверталися за допомогою. Наразі їх підтримує громадська організація «Турбота в дії». Цього року їм вперше дали для усіх діток безкоштовні путівки на відпочинок.
У Польщі в центрі міста зарізали 33-річного українця